Словарь української мови (1924)/плече
| ◀ плечастий | Словарь української мови П плече |
плечевий ▶ |
|
Плече́, ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся шипомъ, — часть его по сторонамъ шипа. Уман. и Гайсин. у. 3) Часть топора, также сапіни. См. сокира, сапіна. Шух. I. 175, 176. 4) Часть маґлівниці. Шух. I. 154. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. Вас. 147. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. Грин. III. 472. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. Шух. I. 113. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Шух. I. 165. Ум. Пле́чико, плі́чко́, пле́ченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. О. 1862. IV. 18. Ум. Плечи́ці употр. только во мн. ч. Маркев. 70. Мкр. Н. 10. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Грин. III. 496. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила. Мил. 133.