Словарь української мови (1924)/пліт
| ◀ плісце | Словарь української мови П пліт |
плітка ▶ |
|
Пліт, плота́, и пло́ту, м. Плетень, изгородь, сплетенная изъ хворосту; у гуцуловъ изъ горизонтально лежащихъ жердей (ворини), концы которыхъ ущемлены между двумя рядомъ стоящими тонкими и высокими столбами (кі́лє), верхніе концы которыхъ стянуты сплетеннымъ изъ тонкаго древеснаго ствола кольцомъ (гужва́, гуже́вка); нижняя жердь (ворина) для предохраненія отъ гніенія лежитъ на камняхъ, называемыхъ підніжки. Шух. I. 74. Пліт ві́чний. Огорожа сложенная изъ камней. Шух. I. 75. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Макс. Копитан хоть і подивиться на чоловіка, то неначе собака крізь пліт. Федьк. Низом, низом по-під плоти, в коноплях сховався. Лукаш. 126.