Словарь української мови (1924)/побачити
| ◀ побачення | Словарь української мови П побачити |
побачитися ▶ |
|
Поба́чити, чу, чиш, гл. 1) Увидѣть. ЗОЮР. I. 114. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13. 2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. НВолын. у. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! „Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає“. Чуб. V. 783.