Словарь української мови (1924)/поберігати

by Борис Грінченко

◀ поберечи

Словарь української мови Борис Грінченко П поберігати

поберігатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поберіга́ти, га́ю, єш, сов. в. поберегти́, жу́, же́ш, гл. Беречь, поберечь. Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав. Кв. Дівка себе не поберегла. Кв. Не поберігши тіла, і душу погубиш. Ном. № 8794. Пошкодуй моїх ніг старих, та й своїх побережи. Мир. Пов. II. 43.