Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побешпетити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побешпетити
Берлін: Українське слово, 1924

Побе́шпетити, чу, тиш, гл. Загадить. Воно ж оті мухи раз-у-раз до падла літають та й нівечять усе. Бач, як бриль побешпетили. Лубен. у.