Словарь української мови (1924)/побит
| ◀ побирати | Словарь української мови П побит |
побити ▶ |
|
По́бит, ту, м. 1) Бытъ. Чорноморський побит. 2) Образъ, способъ. Яким би побитом спастися? Котл. Ен. VI. 83. А може між вами є такий, щоб яким небудь побитом одшукав цього хазяїна. Рудч. Ск. II. 148. З яко́го по́биту. Съ какой стати? З якого ж побиту мені вас обманювати? Котл. НП. 372.