Словарь української мови (1924)/побитися
| ◀ побитий | Словарь української мови П побитися |
побитовий ▶ |
|
Поби́тися, б'ю́ся, є́шся, гл. 1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились. Мет. 5. 2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. Нп. Посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється. МВ. II. 10. Два брати… погризлись та й побились, ідучи степом. ЗОЮР. I. 306.