Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побочкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побочкати
Берлін: Українське слово, 1924

Побочка́ти, ка́ю, єш, гл. Поцѣловать. Єдно личко побочкала, а в другоє укусила. Гол. III. 67.