Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побратимець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побратимець
Берлін: Українське слово, 1924

Побрати́мець, мця, м. = Побратим. Гол. IV. 458. Ото його і гості й побратимці. К. МБ. III. 261.