Словарь української мови (1924)/побріхувати

by Борис Грінченко

◀ побришкати

Словарь української мови Борис Грінченко П побріхувати

побродити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побрі́хувати, хую, єш, гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Константиногр. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941.