Словарь української мови (1924)/побуджати

by Борис Грінченко

◀ побувати

Словарь української мови Борис Грінченко П побуджати

побудувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побуджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. побуди́ти, джу́, диш, гл. Будить, разбудить (многихъ). Уставає Василева мати, усю свою челядь побуджає. Чуб. V. 703. Побудив усіх. Грин. I. 200 Нас побуди… Тоді вона побудила їх. Драг. 305. Побудив своїх братів. Драг. 334.