Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побути
Берлін: Українське слово, 1924

Побу́ти, бу́ду, деш, гл. Побыть. Ото побув півроку та задумав жениться. Рудч. Ск. Трохи побув у лісі та й раненько вернувся. Рудч.