Словарь української мови (1924)/повертати
| ◀ повертання | Словарь української мови П повертати |
повертатися ▶ |
|
Поверта́ти, та́ю, єш, сов. в. поверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. I. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. I. 25. 2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. 3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325. 4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У ні́вець поверну́ти. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Поверну́ти на кори́сть. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.