Словарь української мови (1924)/поверхниця

by Борис Грінченко

◀ поверхник

Словарь української мови Борис Грінченко П поверхниця

поверхничка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пове́рхниця, ці, ж. 1) У гуцуловъ: толстая суконная онуча — вторая изъ трехъ, наматываемыхъ на ногу. Шух. I. 138. 2) Попона поверхъ сѣдла. Вх. Зн. 61. Ум. Пове́рхничка.