Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повзти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повзти
Берлін: Українське слово, 1924

Повзти́, зу́, зе́ш, гл. Ползти, лѣзть, слѣзать. І раком ліз, і повз черевом, і котився з гори.