Словарь української мови (1924)/повибивати
Зовнішній вигляд
◀ повзун | Словарь української мови П повибивати |
повибирати ▶ |
|
Повибива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.