Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повилуплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повилуплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Повилу́плювати, люю, єш, гл. 1) Вылущить (во множ.), отколоть (во множ.). 2) Вывести (о многихъ). Усі квочки повилуплювали курчат, а ся ні. 3) Выпучить (глаза). Чого ви всі на мене очі повилуплювали.