Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повилітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повилітати
Берлін: Українське слово, 1924

Повиліта́ти, та́ємо, єте, гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Харьк. у. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи. Чуб. II. 395.