Словарь української мови (1924)/повилітати

by Борис Грінченко

◀ повилинюватися

Словарь української мови Борис Грінченко П повилітати

повилічувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повиліта́ти, та́ємо, єте, гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Харьк. у. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи. Чуб. II. 395.