Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повимітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повимітати
Берлін: Українське слово, 1924

Повиміта́ти, та́ю, єш, гл. Вымести (во множ.). Левиц. I. 54. Світлоньки повимітай. АД. I. 297.