Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повитиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повитиця
Берлін: Українське слово, 1924

Повити́ця, ці, ж. Раст.: а) = Повійка. Вх. Уг. 260. ХС. IV. 54. б) Cuscutae. Лв. 98.