Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повихитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повихитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Повихи́тувати, тую, єш, гл. Расшатать (во множествѣ). Оце який вітер, — і дерева повихитує. Славяносерб. у.