Словарь української мови (1924)/повнеча
Зовнішній вигляд
◀ повнаджуватися | Словарь української мови П повнеча |
повний ▶ |
|
Повне́ча, чі, ж. Скопленіе въ чемъ либо, заполненіе чего либо. Какъ нарѣчіе: полно, биткомъ набито. В корчмі повнеча людей.