Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повнота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повнота
Берлін: Українське слово, 1924

Повно́та, ти, ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв.