Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повнісінький

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повнісінький
Берлін: Українське слово, 1924

Повні́сінький, а, е. Совершенно полный, полнехонький. Рудч. Ск. I. 129. Засіки повнісінькі грошей. Драг. 83. Хазяїн (торбу) взяв, повнісіньку червінцями й напхав. Глуб. 47.