Словарь української мови (1924)/повоювати

by Борис Грінченко

◀ повощити

Словарь української мови Борис Грінченко П повоювати

повпиватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повоюва́ти, вою́ю, єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.