Словарь української мови (1924)/повоювати
| ◀ повощити | Словарь української мови П повоювати |
повпиватися ▶ |
|
Повоюва́ти, вою́ю, єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.