Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повпрягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повпрягати
Берлін: Українське слово, 1924

Повпряга́ти, га́ю, єш, гл. Запрячь (многихъ). Ох вони стали, воли помазали, сірі воли повпрягали. Чуб. V. 1051.