Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повручати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повручати
Берлін: Українське слово, 1924

Повруча́ти, ча́ю, єш, гл. Поручить (многихъ). Нащо ж ви, таточку, сиріт накидали і кому ж ви їх повручали? Мил. 186.