Словарь української мови (1924)/повідня
| ◀ повідносити | Словарь української мови П повідня |
повідпадати ▶ |
|
Повідня́, ні́, ж. У колесниковъ: дышло или приводъ, вставленный во вращающееся ухо пенька́ (см.); приводится въ дѣйствіе силою лошади или воловъ, совершающихъ круговое движеніе съ прикрѣпленнымъ веревками къ повідні́ ободомъ. Вас. 147.