Словарь української мови (1924)/повік

by Борис Грінченко

◀ повійнути

Словарь української мови Борис Грінченко П повік

повіка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пові́к, нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана-кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки.