Словарь української мови (1924)/повістити

by Борис Грінченко

◀ повісти

Словарь української мови Борис Грінченко П повістити

повістка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повісти́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Разсказать. Де котрий пожартує, инший стане та свій смуток-жаль повістить. МВ. I. 44. 2) Извѣстить. Пішли люде у слободу повістити. Мнж. 130.