Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повітати
Берлін: Українське слово, 1924

Повіта́ти, та́ю, єш, гл. Привѣтствовать. Щоб пан отець, пані мати і вся родина вийшли повітали та донькою сина. Мет. 171.