Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повітка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повітка
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́тка, ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. I. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. Повіточка.