Словарь української мови (1924)/повітка

by Борис Грінченко

◀ повітиця

Словарь української мови Борис Грінченко П повітка

повітовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пові́тка, ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. I. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. Повіточка.