Словарь української мови (1924)/поганий

by Борис Грінченко

◀ поганець

Словарь української мови Борис Грінченко П поганий

поганин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пога́ний, а, е. 1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Рудч. Ск. I. 108. Велів поганій буть погоді. Котл. Ен. Деревце почало казать, яке йому життя погане. Гліб. 2) Некрасивый. Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Ум. Погане́нький. Я знаю однієї поганенької (пісні). Рудч. Ск. I. 53.