Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погицати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погицати
Берлін: Українське слово, 1924

Поги́цати, цаю, єш, гл. Покачать на рукахъ (ребенка).