Словарь української мови (1924)/поговірка

by Борис Грінченко

◀ поговір

Словарь української мови Борис Грінченко П поговірка

поговіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погові́рка, ки, ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. I. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337.