Словарь української мови (1924)/погоджати
| ◀ погоддя | Словарь української мови П погоджати |
погоджатися ▶ |
|
Погоджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. погоди́ти, джу́, диш, гл. 1) Способствовать, поспособствовать, благопріятствовать, поблагопріятствовать. Бог мені погодив, пшеницею наградив. Нп. А мені Бог погодив, що-м сокиру уломив. Гол. III. 480. Тепер мені погодило, що прядіво не вродило, та вродила чечевиця, та буде мені хвартух і спідниця. Чуб. V. 1184. 2) Мирить, помирить. Олію з водою ніколи не погодиш. Ном. № 4154.