Словарь української мови (1924)/погодувати
| ◀ погодонька | Словарь української мови П погодувати |
погодуватися ▶ |
|
Погодува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Покормить. ЗОЮР. I. 147. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи. Чуб. V. 682. 2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Мет. 248. Ох, милосердний Творче і всі святії отці, поможіть мені малих діток погодувати, із їх розума да й діждати. КС. 1884. I. 31. 3) Откормить (многихъ). Погодуєм… кабани. Рудч. Ск. II. 26.