Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погонач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погонач
Берлін: Українське слово, 1924

Пого́нач, ча, м. Часть ручной мельницы. См. Жорна. Шух. I. 146.