Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погордувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погордувати
Берлін: Українське слово, 1924

Погордува́ти, ду́ю, єш, гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143.