Словарь української мови (1924)/пограти

by Борис Грінченко

◀ пограбувати

Словарь української мови Борис Грінченко П пограти

погратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погра́ти, гра́ю, єш, гл. 1) Поиграть. 2) Обыграть. Та мені хоч аби що, то пограю його, дарма, що в його самі тузи та королі. Лубен. у. А котрий котрого пограв. Лубен. у.