Словарь української мови (1924)/погріб
Зовнішній вигляд
◀ погримати | Словарь української мови П погріб |
погрібати ▶ |
|
По́гріб, ба, м. Погребъ. Дід… закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. Погрібе́ць. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. III. 63.
Погрі́б, ре́бу, м. Погребеніе.