Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/погудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погудити
Берлін: Українське слово, 1924

Погу́дити, джу, диш, гл. Выразить порицаніе, охулить. Чуб. III. 192. Сестру похвалять, мене погудять. Гол. IV. 536.