Словарь української мови (1924)/погуркотіти
| ◀ погуркати | Словарь української мови П погуркотіти |
погурчати ▶ |
|
Погуркоті́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64. 2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
| ◀ погуркати | Словарь української мови Борис Грінченко П погуркотіти |
погурчати ▶ |
|
Словарь української мови — П
погуркотіти
Борис Грінченко
1924
Погуркоті́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64. 2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.