Словарь української мови (1924)/подарувати

by Борис Грінченко

◀ подарря

Словарь української мови Борис Грінченко П подарувати

подаруватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) — кому́, кого́. Бідному ніхто не подарує. Ном. № 2304. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Алв. 26. Батько подарував йому свого коня. Рудч. Ск. I. 96. 2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв. Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. МВ. I. 12. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує. МВ. I. 27.