Словарь української мови (1924)/подейкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подейкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Поде́йкувати, кую, єш, гл. Поговаривать. ЕЗ. V. 21. Ну, що подейкують про його. Борз. у. Люде подейкують, що подушного не буде. Валк. у. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Кобел. у. Подейкували на Бульбу, що він ніби то украв, аж воно виявилось потім, що аж он хто. Волч. у.