Словарь української мови (1924)/подзюбати

by Борис Грінченко

◀ подзьобати

Словарь української мови Борис Грінченко П подзюбати

подзюбатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подзю́бати, баю, єш, гл. 1) Поклевать. Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали. 2) Подзю́баний. Изрытый оспой. Хоча бо я й подзюбана на виду, таки ж бо я зроблена доладу. Чуб. V. 1125. Там така гидка пика подзюбана. Лебед. у.