Словарь української мови (1924)/подивувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подивувати
Берлін: Українське слово, 1924

Подивува́ти, ву́ю, єш и подивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивиться. Ніхто й не подивує. ХС. VII. 423. А ти, боярине, не подивуй, іди собі инчую пошлюбуй. Нп. Подивувався Іван такій жадобі сестриній. Рудч. Ск. I. 136.