Словарь української мови (1924)/подина
Зовнішній вигляд
◀ подимщина | Словарь української мови П подина |
подирати ▶ |
|
Поди́на, ни, ж. Низменная мѣстность, иногда заливаемая водой. Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить. Нп.