Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подина
Берлін: Українське слово, 1924

Поди́на, ни, ж. Низменная мѣстность, иногда заливаемая водой. Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить. Нп.