Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подмухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подмухати
Берлін: Українське слово, 1924

Подму́хати, хаю, єш, гл. Подуть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно й прохололо. Рудч. Ск. I. 95.