Словарь української мови (1924)/подобати
| ◀ подобання | Словарь української мови П подобати |
подобатися ▶ |
|
Подо́ба́ти, баю, єш, гл. 1) Він подо́бав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старий чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном. 3) Походить, быть похожимъ. На що таке подобає земля: чи на скриню, чи на коржа? Ком. I. 9.